В англійському кокер-спанієлі гармонійно зібрані мисливський талант, багатий і м’який внутрішній склад, фізична досконалість форм та ошатна зовнішність. Він має веселу та миролюбну вдачу, слухняний, але інколи може бути впертим та вдавати, що не розуміє, що від нього вимагають. Завдяки своїй дружелюбності в поєднанні з умінням відчувати настрій людини, англійські кокери будуть чудовими компаньйонами для всіх членів родини.
| Інша назва породи | кокер |
| Країна походження | Велика Британія |
| Класифікатор МКФ | група 8 ретривери, собаки по водоплавній дичині та водяні собаки |
| Використання | мисливський собака, собака-компаньйон |
| Зріст | самці 39-41 см
самиці 38-39 см |
| Вага | самці 13-16 кг
самиці 12-15 кг |
| Шерсть | довга, м’яка, шовковиста, блискуча, пряма або трохи хвиляста |
| Забарвлення | чорне, коричневе, руде, чорно-рябе, коричнево-рябе, біле з рудими плямами, чорно-коричневе з підпалинами |
| Середня тривалість життя | 12-14 років |
| Ціна | 500$-850$ |
Фото
Походження породи англійський кокер-спанієль
Англійський кокер-спанієль відноситься до групи спанієлів, в яку входить більше десяти порід подібних за виглядом та за призначенням. Всі вони малорослі, присадкуваті собаки з довгими вухами та штучно укороченим хвостом (в деяких країнах процедура купірування хвостів та вух заборонена).
Спанієлі відносяться до собак стародавньої породи. В музеї «Метрополітен» в Нью-Йорку зберігається скелет спанієля, якому більше п’яти тисяч років.
Під назвою «спанієль» об’єднано кілька дрібних і середніх собак цього типу: кокерів, сусексів, спрингерів та ін.
За своєю назвою спанієль (еспанієль) — собака іспанського походження. У XVI столітті цю породу було завезено в Англію, Францію та інші країни. Загальним для всіх спанієлів, крім відносно невеликого зросту, є товариський, м’який характер. Це терплячий, винятково тямущий та легко керований собака.
Спанієля використовують на полюванні за пернатою дичиною. Раніше спанієлі поділялися на водних та сухопутних. Сухопутні, в свою чергу, розрізнялися за розміром: спрингер-спанієлі та філд-спанієлі (польові) були крупнішими, а спанієлі, з якими полювали на вальдшнепів були меншими, їх називали кокер спанієлями, ймовірно, від англійської назви вальдшнепа «woodcock».
У XIX столітті всі типи спанієлів стали офіційними породами.
Як виглядає англійський кокер-спанієль
Зовнішній вигляд
Перший офіційний стандарт породи був прийнятий в 1902 році. Хоча спочатку стандарти породи були досить жорсткі, згодом вони були декілька раз змінені та відредаговані. Американським кінологічним клубом (АКС) англійський кокер-спанієль був признаний як окрема порода в 1946 році. Міжнародною кінологічною федерацією (FCI) чинний стандарт цієї породи був опублікований у 2012 році.
Головною вимогою до зовнішнього вигляду англійського кокер-спанієля є збалансованість та гармонійні пропорції.
| голова | |
| черепна частина | голова суха, помірно довгаста, з овальною неширокоючерепною частиною, лоб трохи випуклий, потиличний виступ малопомітний, надбрівні дуги добре розвинені |
| область обличчя: | |
| ніс | від світло-коричневого до чорного (краще чорний), ніздрі широкі |
| морда | довга, широка, трохи вужча від черепа, звужена до кінчика носа, перехід від лоба до морди досить виражений, лінії черепної коробки і морди паралельні, |
| губи | зріз верхньої губи наближається до прямокутника з трохи заокругленим переднім кутом |
| щелепи/зуби | міцні, добре розвинені, щільно прилягають один до одного, прикус ножицеподібний |
| очі | овальні, в міру великі, з прямим розрізом повік, темно- або світло-карі, в залежності від масті |
| вуха | висячі, довгі, широкі, щільно прилягають до голови, знизу закруглені, посаджені вище лінії очей або на ній, рухливі, кінець натягнутого вуха повинен діставати до кінчика носа |
| шия | довга, в перерізі овальна, м’язиста, без зморщок |
| тіло: | міцне, сухе |
| холка | добре розвинена, у псів вища, ніж у самиць |
| спина | пряма, міцна, широка, м’язиста, від холки до попереку трохи похила |
| поперек | короткий, широкий, м’язистий, трохи випуклий |
| круп | широкий, помірно довгий, похилий, м’язистий |
| грудна клітка | груди широкі, глибокі й довгі, з добре розвиненими фальшивими ребрами |
| живіт | підтягнутий |
| хвіст | досить товстий в основі, рухливий, прямий, з підвісом, тримається на лінії спини |
| передні кінцівки | сухі, костисті, прямі та паралельні, довжина передніх ніг дорівнює половині висоти собаки в холці |
| плечі | плечо-лопаткові з’єднання під кутом 100°, передпліччя прямі |
| лікті | спрямовані назад |
| п’ястки | широкі, трохи похилі |
| задні кінцівки | прямі, паралельні, поставлені ширше, ніж передні, з добре вираженими кутами з’єднань, гомілка в міру коротка, косо поставлена, плесна об’ємисті, поставлені прямо |
| лапи | округлі, зводисті, з щільно стуленими пальцями і довгим волоссям між пальцями |
Шерсть
Шерсть у англійського кокер-спанієля довга, м’яка, блискуча, пряма, трохи хвиляста, щільно прилягає до шкіри. На голові й передніх ногах — кортка, пряма. На шиї, спині, боках та на крупі — довга, густа. З нижнього боку грудей і живота, на задньому боці передніх і задніх кінцівок, на вухах і на нижньому боці хвоста шерсть довша, м’якша, хвилястіша, утворює очіси та підвіс. Між пальцями ніг вона густа (щіткою).
Недоліки — жорстка, дуже хвиляста, короткувата шерсть та підвіс. Вади — кучерява, нещільно прилягає до тулуба, коротка.
Забарвлення
- чорне;
- коричневе;
- руде;
- чорно-рябе;
- коричнево-рябе;
- біле з рудими плямами;
- чорно-коричневе з підпалинами.
При однотонному забарвленні на грудях допускається біла пляма.
Зріст/вага
- самки — 38 – 39 см / 12 – 15 кг;
- самці — 39 – 41 см / 13 – 16 кг.
Індекс розтягнутості у псів 110-115 см, у сук 115-120 см.
Породні риси та характеристики англійського кокер-спанієля
Темперамент
Англійський кокер-спанієль як мисливський собака популярний серед мисливців. Полювання з ним цікаве та захоплююче, особливо, коли встановлюється надійний контакт мисливця і собаки.
Спанієль дуже працьовитий та рухливий, тому неабияке значення має стан здоров’я собаки. Тільки фізично міцний собака здатний витримати цілий день на плаву у воді або на болоті. Англійський кокер-спанієль добре плаває, пірнає, вперто переслідує дичину та бездоганно подає трофеї.
Ці ласкаві, слухняні, невибагливі та працьовиті собаки з жвавим темпераментом мають відданий та прив’язливий характер.
Англійського кокер-спанієля за його постійно радісно виляючий хвіст та доброзичливість називають веселим кокером.
В той же час, однією з особливостей породи є схильність до тривожних розладів. Англійські кокер-спанієлі дуже прив’язуються до своїх господарів, вони постійно бігають за ними хвостиком та болісно реагують на розлуку. Тому, щоб запобігти проявам деструктивної поведінки (розгризання, підкопи, надмірна рухова активність та ін.), поступово привчайте свого песика залишатись вдома на самоті з самої його появи в будинку.
Також існує така проблема породи англійських кокер-спанієлів як ідіопатична агресія або «синдром раптової люті» — непередбачувана, імпульсивна, нічим не спровокована агресія, яка проявляється без очевидних причин.
Сторожовий/захисний характер
Ця порода не є сторожовою, скоріше вони своїм гавкотом сповіщають про приближення незнайомців чи якусь потенційну загрозу.
Відкритість до незнайомців
Спанієлі дуже відчувають людей. До підозрілих та злих вони відносяться стримано і навіть агресивно. Якщо ж незнайомець сподобається кокеру, то відношення буде доброзичливе.
Діти та інші тварини
Англійські кокер-спанієлі прекрасно підійдуть в якості домашнього вихованця сім’ям з дітьми. Песики люблять дітей і залюбки будуть приймати участь в усіх дитячих забавах та іграх. Але для комфортного співіснування та спілкування з улюбленцем, дітям потрібно пояснити правила поведінки з тваринами, а у собак контролювати рівень збудження. Маленькі діти повинні гратися з собакою тільки під наглядом дорослих.
З іншими тваринами у англійських кокер-спанієлів загалом рівні відносини, особливо, коли вони ростуть разом змалечку. Але іноді дружба може і не скластися. Пернаті, гризуни та коти стають потенційною здобиччю, адже це все-таки порода з сильними мисливськими інстинктами.
Здоров’я та хвороби англійського кокер-спанієля
Загалом, англійські кокер-спанієлі не мають проблем зі здоров’ям. Але цій породі притаманні деякі генетичні захворювання:
- дисплазія кульшового суглобу;
- вивих надколінка;
- прогресуюча атрофія сітківки;
- нефропатія та нейропатія — спадкові захворювання, виникають у дорослих собак;
- отит;
- ідіопатична агресія.
Ймовірна тривалість життя
При належному догляді та харчуванні тривалість життя англійських кокер-спанієлів становить 12-14 років.
Виховання та дресирування англійського кокер-спанієля
Англійський кокер-спанієль поступливий, слухняний, розумний собака. Вони легко піддаються дресируванню та залюбки будуть виконувати команди. Це досить самостійна порода собак, яка здатна приймати рішення.
Рання соціалізація та послух у виконанні команд потрібні для безпеки собаки, особливо на полюванні. Англійські кокер-спанієлі дуже рухливі, легко збуджуються, тому вони потребують довгих прогулянок, бажано в лісі або парку, та тривалих навантажень.
Ця порода була виведена для пошуку та підносу дичини, урізноманітнюйте дресирування розвитком цих навичок. Найулюбленіша команда спанієлів «апорт» — кокери з радістю будуть шукати та приносити вам м’ячики та іграшки, ловити фрісбі та пулери.
Саме завдяки гарному нюху та вмінню шукати, англійських кокер-спанієлів використовують у пошуково-рятувальних роботах.
Догляд і утримання англійського кокер-спанієля
Перші кроки цуценяти в новому будинку
Перед появою в будинку нового чотирилапого мешканця придбайте все необхідне для його комфортного проживання з вами: миски для води та їжі, іграшки, туалет, нашийник та повідок, засоби гігієни.
Виберіть йому місце для спання, покладіть туди матрац чи лежачок. В перші ночі можна покласти собачу підстилку біля свого ліжка та опустити до малюка руку, щоб він відчував вашу присутність та тепло. Якщо цуценя хвилюється, погладьте його, заспокойте та примусьте заснути. Не можна вночі з ним гратися, годувати та брати до себе в ліжко, бо потім відучити від цього буде дуже проблематично.
Якщо у вас є діти, проведіть з ними бесіду, як потрібно поводитися з тваринкою, коли вона їсть чи відпочиває. Навчіть, як брати цуценя на руки, щоб не травмувати, як правильно гратися з ним.
Оскільки песик буде пробувати все на зуб, сховайте від нього електричні шнури та інші небезпечні предмети, які можуть завдати йому шкоди. Також приберіть всі цінні речі, до яких цуценя спанієля може дотягнутися та пошматувати.
Як привчити цуценя до туалету
З перших днів починайте привчати маленького кокер-спанієля до туалету. Якщо ви проживаєте в приватному будинку, то при перших ознаках занепокоєння та метушіння, виносьте цуцика на вулицю. Якщо у нього вийде сходити там в туалет, обов’язково похваліть його за це. Згодом він зрозуміє, де треба справляти свої потреби і буде сам проситися надвір.
Якщо ж ви проживаєте в квартирі, то спочатку можна навчити цуценя ходити на пелюшку, яку потім потрібно поступово переміщати до входу, щоб згодом винести за двері. Так поступово цуценя спанієля звикне справляти потреби під час прогулянок.
Звичайно треба проявити терпіння, для цього потрібен час, тому не потрібно наказувати вашого вихованця, якщо спершу в неочікуваних місцях в будинку будуть з’являтися калюжки та купки.
Чи підходить вам ця порода
Є англійські кокер-спанієлі, яких розводять для виставок, а є потомки робочих ліній, батьки яких показуть прекрасні результати на полюванні. Тому при виборі домашнього улюбленця варто звертати на це увагу.
Англійський кокер-спанієль дуже рухлива порода, і незалежно від того, чи це робочий собака, який регулярно буває на полюванні, чи просто домашній песик-друг, йому потрібні регулярні прогулянки та можливість вільно побігати в лісі або в парку.
Англійський кокер-спанієль як мисливський собака популярний серед міських мисливців. Він зручний, маленький, його можна переносити в рюкзаку, у квартирі займає мало місця, це тямущий собака, яким легко керувати — ось якості, що послужили великій популярності англійського кокер-спанієля.
Потреби у догляді
Англійські кокер-спанієлі відносяться до довгошерстих порід, тому вичісувати їх потрібно регулярно через день. Линяють вони два рази на рік, але песики, які живуть у квартирах скидають шерсть постійно.
Особливу увагу потрібно приділяти вичісуванню вух, оскільки вони у кокерів довгі і під час прогулянок на них чіпляються всілякі реп’яхи, бур’яни, остюки. Можна придбати спеціальну пов’язку або шапку для захисту вух від бруду та сміття, але не всім собакам подобається їх носити.
Щоб не утворювалися ковтунці, шерсть між пальцями, під хвостом та біля вушних хрящів можна підрізати. Але взагалі, краще звернутися до грумера для професійної стрижки.
Деякі господарі англійських кокер-спанієлів стрижуть їх влітку наголо, позбавляючи собаку здатності до терморегуляції та перетворюючи шерсть, яка відростає на пушок. І цим вони тільки шкодять песику.
Довгі вушка кокера потрібно регулярно провітрювати та чистити від бруду, не допускаючи появи неприємного запаху, який свідчить про захворювання вух.
Також приділяйте увагу гігієні зубів та протирайте від виділень очі. Кігті в цих активних та спортивних собак зазвичай сточуються природним шляхом. Якщо ж ні, то раз на два тижні їх потрібно підстригати кігтерізкою або підпилювати пилочкою.
Хоча англійські кокери люблять плавати, часто купати їх спеціальними шампунями не рекомендовано, щоб зберегти природний захисний шар. Після прогулянок можна обмежитися миттям лап.
Після полювання та прогулянок обдивіться вашого вихованця, чи немає кліщів. А краще, перед виїздом на природу обробіть його спеціальним спреєм від паразитів або придбайте ошийник від бліх та кліщів.
Харчування англійського кокер-спанієля
Незалежно від того, натуральним чи сухим кормом ви годуєте собаку, їжа повинна бути якісна, збалансована та відповідати віку песика. На упаковках сухого корму є таблиці з рекомендаціями щодо порцій та кількості калорій відповідно до активності собаки. Для складання раціону з натурального корму краще звернутися за допомогою до ветеринара.
Англійські кокер-спанієлі схильні до переїдання та ожиріння, тому для них важливий режим харчування. Якщо на тренуваннях в якості заохочення або нагороди ви даєте своєму вихованцю смаколики, то розмір порцій відповідно потрібно трохи зменшити.
Ні в якому разі в раціоні собаки не повинні бути копченості, солодощі, смажена та солона їжа, виноград, родзинки, шоколад, жирні кисломолочні продукти.
При натуральному годуванні співвідношення білка (м’яса) і вуглеводів (каші) має бути 70% до 30%. Основа раціону — сире нежирне м’ясо птиці, кроля, баранини, телятини або яловичини. Можна включати овочі та фрукти.
Від якості харчування залежить здоров’я, розвиток, зовнішній вигляд та тривалість життя вашого улюбленця.
Пошук правильного заводчика
Як вибрати цуценя англійського кокер-спанієля
Щоб у подальшому не виникало проблем зі здоров’ям та поведінкою вашого вихованця, потрібно купувати цуценя англійського кокер-спанієля у відповідальних та надійних заводчиків, які зможуть надати дані про родовід та титули батьків цуценяти.
Бажано перед покупкою побачити батьків та поспостерігати за ними, оцінити їхній зовнішній вигляд, відповідність стандартам, рівень адаптованості та соціалізації.
На цуценя заводиться паспорт, у якому заводчик повинен указати інформацію про зроблені прививки та обробку від паразитів. І цуценята, і дорослі собаки розплідника повинні мати доглянутий вигляд, бути активними, не боятись відвідувачів, але й не проявляти агресії. Брати цуценя англійського кокер-спанієля із розплідника бажано у віці 1,5-2 місяці, коли вже зроблені повторні вакцинації та маленький кокер готовий до соціалізації в іншому середовищі.
Скільки коштує англійський кокер-спанієль
Ціна англійського кокер-спанієля залежить від віку собаки, розплідника, породності та чемпіонських якостей батьків, наявності документів, що підтверджують родовід, класу, до якого належить цуценя:
- шоу — майбутні чемпіони з бездоганним екстер’єром та родоводом;
- брід — відповідають всім ознакам породи;
- пет — домашні улюбленці з деякими відхиленнями від стандарту.
500$ – 850$