Доберман — собака високий, стрункий, елегантний. Хода пружна, впевнена. Доберман виключно сміливий, впевнений, розумний. Цей жвавий, врівноважений, схильний до дресирування собака — небезпечний супротивник. Невміле поводження з ним може спровокувати агресію. Чужих не виносить, доберман — «однолюб», собака не «для всіх» і не «для кожного». Тому, перед тим як ухвалити рішення про придбання добермана, важливо ретельно зважити всі «за» та «проти» та добре підготуватися до утримання такої породи.
Походження породи доберман
Доберман — це порода собак, які вражають своїм аристократизмом, граційністю та витонченістю ліній силуету. Назва породи походить від прізвища Луїса Добермана, який жив в Тюрінгії на сході Німеччини.
Луїс Доберман служив нічним поліцейським, був збирачем податків, мав власну скотобійню та був офіційним ловцем собак. Під час служби збирачем податків, для охорони грошей, Луїс Доберман і задумав вивести породу собак, яка б мала якості ідеального службового охоронця — сміливого, хороброго, витривалого, пильного, розумного та здатного приймати самостійні рішення в екстремальних ситуаціях.
Робота ловця собак, давала можливість Доберману відбирати з бродячих псів потрібний йому матеріал. Він вивів цю породу в 1890 році, схрестивши старовинну породу пастухової короткошерстої собаки, короткошерстого німецького пінчера та ротвейлера. В результаті селекції отримали схожих на ротвейлерів собак, які були майже некеровані та агресивні.
Спочатку добермани використовувались виключно в якості псів-охоронців, згодом стали поліцейськими (жандармськими) та військовими собаками.
Ця порода отримала назву тюрінгський пінчер, а після смерті Добермана, на його честь назва була переіменована на доберман-пінчера. Соратник і послідовник Луїса Добермана Отто Холлер продовжив селекційні роботи по удосконаленню породи — собаки стали більш врівноваженими та менш агресивними, зберігши при цьому відмінні сторожові та охоронні якості породи.
Офіційно ця порода була представлена в 1897 році, і майже зразу ж було створено клуб доберман-пінчерів. Популярність собак стрімко зросла, і в 1900 році вони були офіційно визнані окремою породою в Німеччині, а згодом і в Америці. Майже через півстоліття в 1955 році її визнала і Міжнародна кінологічна федерація.
Стандарт породи декілька раз редагувався, і з 1949 року вона носить назву доберман.
Розміри та екстер’єр добермана
Зовнішній вигляд
Це стрункі, м’язисті собаки середнього розміру з гармонійним, майже квадратним силуетом. Висота та довжина добермана майже однакові. Спина коротка, утворює разом з крупом пряму похилу лінію. Груди добре розвинені, глибокі, з рельєфними ребрами, які плавно переходять в підтягнутий живіт.
Голова у вигляді клинка гармонійна з корпусом, лінії морди чіткі, пропорційні. Лоб з гарно розвиненими надбровними дугами має лобну борозну. Паща розкривається дуже широко, до корінних зубів, що сприяє високому тиску (до 8 атмосфер) ножицеподібних щелеп при сильному захваті — це є однією з породних особливостей доберманів.
Мочка носа широка з великими ніздрями. Овальні очі глибоко посаджені, темні. Але чим світліше забарвлення собаки, тим світліші очі.
Середнього розміру вуха посаджені високо. Взагалі, для підсилення слуху, у доберманів вуха купіровані, стоячі та звужені догори. Від природи в цих собак висячі вуха середнього розміру, з щільним приляганням до голови.
Шия довга, з добре розвиненими м’язами, завжди пряма. Хвіст, як і вуха, згідно стандарту повинен бути купірованим до двох верхніх хребців. Не купірований хвіст прямий, на кінчику трохи загнутий доверху.
Кінцівки прямі, паралельні, з чітко вираженими суглобами. Плечі та стегна мають гарно розвинену мускулатуру. Лапи з короткими та щільно зімкнутими пальцями з короткими темними кігтями.
Шерсть
Шерсть у добермана коротка, дуже густа та жорстка, без підшерстя, з щільним приляганням та однакової довжини. Незалежно від забарвлення, шерсть повинна бути блискучою — це є маркером відсутності захворювань у собаки.
Забарвлення
Забарвлення визнане першим затвердженим стандартом було виключно чорне (антрацитове або глибоке темне з ледь помітним відтінком червоного), але згодом до реєстру Асоціації кінологів почали вносити представників породи доберман з коричневим (від світлого до темного) забарвленням. Породною особливістю і чорних, і коричневих доберманів є руді або червоні підпалини (плями) на повіках, вилицях, грудях, у вухах, біля пащі, під хвостом та на лапах.
Представники породи з нестандартними забарвленнями: білим, блакитним, ізабеловим, червоним схильні до захворювань шкіри, тому до виставок та парування з чистопородними доберманами стандартного чорного та коричневого забарвлення вони не допускаються.
Зріст / вага:
- самки — 63 – 68 см / 32 – 35 кг;
- самці — 68 – 72 см / 40 – 45 кг.
Стандарт вимагає від представників породи пропорційності, гармонії та чіткості ліній статури.
Характер, темперамент, звички та особливості виховання добермана
Доберман — це темпераментна та енергійна порода, тому власник собаки повинен бути врівноваженим, з сильним характером лідера, який може чітко показати собаці хто в домі господар і приділяти достатньо часу для спілкування та виховання свого улюбленця.
Це собаки-інтелектуали, вони входять в десятку найрозумніших собак, мають вроджені здібності та гарно піддаються дресурі. Це серйозна порода, її виховання вимагає дисципліни, наполегливості, послідовності та поваги.
В генах представників породи закладені безумовна відданість господарю та агресія, відсутність страху, пильність і настороженість стосовно чужаків. Виховувати та дресирувати доберманів потрібно з перших місяців життя, коли формується характер собаки, обов’язково під керівництвом досвідченого кінолога. Ця порода володіє логічним мисленням, чітко відстежує причинно-наслідкові зв’язки.
Добермани не терплять насилля та занадто жорсткої дисципліни. Щоб не зламати психіку собаки, при дресируванні будьте наполегливими, але не жорстокими. В іншому випадку добермани можуть стати некерованими та агресивними.
Ця порода собак — професійні службові охоронці, тому їм просто необхідні фізичні та розумові навантаження. Безпричинна агресія до чужих людей, яку приписують доберманам, у гарно вишколених та вихованих собак відсутня. У врівноваженого та впевненого в собі господаря, собака володіє собою та чітко реагує на команди, це вірний охоронець, відданий друг та прекрасний компаньйон.
Доберман добре ладить з молодшими членами родини. Але потрібно пояснити дітям, що ігри не повинні бути шумними та агресивними, не можна ображати та різко смикати собаку — це може спровокувати у неї небажану реакцію. Ця порода підходить родинам, де діти вже дорослі та розуміють правила поведінки з такими вихованцями.
Собак великих порід на прогулянки потрібно виводити на повідку та обов’язково в наморднику, тому привчати до цього доберманів потрібно з раннього віку.
Схильність до захворювань у доберманів
Представники цієї породи мають гарний імунітет та міцне здоров’я майже до старості. Але деякі набуті та спадкові хвороби їм все ж притаманні:
- захворювання щитовидки;
- вроджена кульгавість;
- погане згортання крові;
- проблеми з опорно-руховим апаратом;
- серцево-судинні захворювання;
- тимчасовий параліч;
- алергія;
- проблеми органів травлення;
- дисплазія суглобів.
Щоб зменшити ризики генетичних захворювань, потрібно проводити тести на наявність у собак патологічних генів з боку обох батьків цуценяти.
Тривалість життя доберманів складає від 9 до 14 років.
Особливості утримання та догляду добермана
Добермани — це короткошерсті собаки. Через відсутність підшерстя вони погано переносять як жару, так і холод. Тому влітку бажано тримати їх в тіні, а для прогулянок в холодну пору року забезпечити відповідним захистом у вигляді попони або комбінезона. Щоб уникнути застуди або запалення суглобів у собаки, не можна допускати переохолодження.
Взагалі собака адаптована для життя і в квартирі, і у вольєрі. Навіть якщо доберман живе на вулиці, йому потрібно дозволяти інколи заходити в будинок. Це сприятиме зміцненню довіри між господарем та вихованцем, дозволить собаці відчути відповідальність за життя та безпеку членів родини.
У догляді добермани не потребують особливих зусиль. Достатньо періодично вичісувати шерсть щіткою або ж масажувати спеціальною силіконовою рукавичкою та протирати шерсть вологим рушником чи спеціальними серветками, які можна придбати у ветеринарних аптеках або зоомагазинах.
Купати зі спеціальними шампунями не рекомендується частіше двох раз на рік, щоб не змивати природний захисний шар та не ослабляти імунітет собаки.
Потрібно слідкувати за чистотою очей, вух, зубів. Для цього потрібно раз в тиждень проводити огляд та протирати їх ромашковим відваром або ж просто чистою водою. Для укріплення зубів собакам дають гризти великі кістки або жили, а в зоомагазинах є спеціальні зубні пасти та насадки для чистки зубів.
Довжина кігтів повинна бути комфортною для ходьби собаки, зрізають їх по мірі відростання. Але при активних заняттях та прогулянках кігті можуть стиратись самі по собі.
Раціон харчування доберманів
Здоров’я вашого вихованця напряму залежить від якості харчування — воно повинне бути якісним, збалансованим і відповідати віку, розмірам та активності собаки.
При натуральному харчуванні основа раціону доберманів складається в основному з м’яса телятини, кролика, птиці, морської риби. Можна давати каші, відварені та сирі овочі, кисломолочні продукти. Але в цьому випадку розрахувати баланс поживних речовин складно, тому потрібно давати вітамінно-мінеральні добавки.
Сухий корм вибирають із лінійки для собак атлетичної будови, який містить комплекс поживних речовин для укріплення суглобів, покращення травлення та для запобігання ожиріння собаки. На упаковці виробник вказує склад корму, для якої вікової категорії призначений та норми порцій.
Скільки коштує доберман
Ціна на добермана залежить від віку собаки, розплідника, породності та чемпіонських якостей батьків, наявності документів, що підтверджують родовід, класу, до якого належить цуценя:
- шоу — майбутні чемпіони з бездоганним екстер’єром та родоводом;
- брід — відповідають всім ознакам породи;
- пет — домашні улюбленці з деякими відхиленнями від стандарту.
300 $- 1400 $