Шіба-іну порода горда, незалежна, має норовливий, впертий характер та руйнівну поведінку. Вони дуже охайні і не люблять, коли їх гладять та обіймають. Шіби дуже великі власники, тому завзято захищають все, що належить їм. Водночас ці милі усміхнені мордочки — допитливі, розумні, товариські, віддані своїм господарям, яких також вважають своєю власністю.
| Інша назва породи |
шіба-кен, малий японський собака, японський карлик |
| Країна походження | Японія |
| Класифікатор МКФ | група 5 шпіци та породи примітивного типу |
| Використання | мисливський собака на птахів і дрібних тварин, собака-компаньйон |
| Зріст | самці 39,5±1,5 см
самиці 36,5±1,5 см |
| Вага | самці 10-13 кг
самиці 7-9 кг |
| Шерсть | пряма, жорстка з м’яким і густим підшерстком |
| Забарвлення | червоне, чорно-підпале, кунжутне, чорне кунжутне, червоне кунжутне
усі забарвлення повинні мати «Urajiro» — біла підпалина на вилицях, шиї, на грудях, на животі, на внутрішній стороні лап і на хвості |
| Середня тривалість життя | 12-15 років |
| Ціна | 750$-1500$ |
Походження породи шіба-іну
Шіба-іну — найменша з шести аборигенних собак Японії. «Шіба» по-японськи означає маленький, а «іну» — собака. Але в японській мові ієрогліф «іну» може читатись і як «кен» — пес. Саме тому в Японії ця порода має назву шіба-кен — малий японський собака або японський карлик.
За іншою версією назва шіба-іну походить від забарвлення хутра представників породи, яке схоже кольором на пучок осінньої трави — «шібафу».
Ареалом проживання шіба-іну була гірська місцевість вкрита густими чагарниками. Через малий розмір цю породу використовували саме для полювання в густих підлісках на птахів і дрібних тварин, тому ще однією з версій перекладу є «собака з повного чагарнику лісу».
Порода шіба-іну, як і акіта-іну, була на межі зникнення. Для покращення мисливських якостей шіба-іну схрещували з англійськими сетерами та англійськими пойнтерами. В період 1912-1926 роки чистокровні шіба стали рідкістю, що викликало стурбованість у місцевих мисливців та селекціонерів, які й взялися з 1928 року за збереження тієї обмеженої кількості чистопородних шіба, що залишилися у віддалених провінціях.
В 1934 році був остаточно уніфікований стандарт породи, а після 1936 року порода шіба-іну була визнана пам’яткою природи, яка була виведена та вдосконалена, щоб стати національним надбанням Японії.
Під час Другої світової війни знову виникла загроза зникнення породи шіба-іну: притулки були розгромлені, багато собак просто померли від голоду. Післявоєнне відновлення породи зазнало нових випробувань — епідемія чумки забрала життя багатьох представників шіба-іну.
До війни були відомі десятки різновидів шіби, які відрізнялись забарвленням, розміром та особливостями статури. У післявоєнний період у розпорядженні селекціонерів залишились тільки три основні типи собак — міно, сан-ін, шин-шу.
В Японії є три основні організації, які займаються розведенням породи шіба-іну: «Ніппо», Японський клуб собаківництва (1949), «Шібахо» (1959).
Як виглядає шіба-іну
Чинний офіційний стандарт породи був опублікований у 2016 році.
Зовнішній вигляд
Шіба-іну — зменшена, генетично споріднена копія акіта-іну. Вони схожі зовні, оскільки належать до групи шпіців — маленькі стоячі вуха, глибоко посаджені очі з піднятими куточками та серповидний або згорнутий в кільце хвіст, який лежить на спині. Шіба-іну мають міцну статуру з добре розвиненими м’язами. Самці та самки мають візуально різнитися: самці, незалежно від розміру, повинні бути м’язистими, а самки, навіть крупніші, мають бути жіночними.
| голова | |
| черепна частина | розмір черепа помірний, пропорційний тілу, лоб широкий, плоский з невеликою борозною, стоп помірний |
| область обличчя: | |
| ніс | чорний з прямим переніссям |
| морда | помірно товста, кругла, звужується від стопи до кінчика носа, довжина морди становить 40% від загальної довжини голови |
| губи | щільно прилягають, чорного кольору |
| щелепи/зуби | повний ножицеподібний прикус, сильна нижня щелепа виступає з добре розвинених щік |
| очі | темно-карі з чорною підводкою зовнішніх куточків, глибоко посаджені, трикутної форми |
| вуха | трикуної форми, трохи нахилені вперед, задня частина вуха вуха переходить до лінії шиї |
| шия | товста, міцна, пропорційна до голови і тулуба |
| тіло: | сухе, м‘язисте |
| лінія верху | пряма і рівна до основи хвоста |
| спина | міцна |
| круп | широкий, міцний |
| грудна клітка | глибока, з помірно вигнутими ребрами |
| низ і живіт | підтягнутий |
| хвіст | товстий, високо посаджений, серповидний або згорнутий в кільце, в опущеному вигляді достає до скакальних суглобів |
| передні кінцівки | прямі |
| плечі | утворює помірний кут з лопаткою |
| лікті | щільно притиснуті до тулуба |
| п’ястковий суглоб | товстий і жорсткий |
| п’ясток | злегка косий |
| задні кінцівки | добре розвинені, сильні з широкою природною стійкою |
| пальці | схожі на котячі, щільно зімкнуті та добре вигнуті, товсті та еластичні подушечки, темні жорсткі кігті |
Шерсть
Шерсть у шіба-іну складається з двох прошарків. Верхнє хутро жорстке й пряме, а підшерстя густе та м’яке. На морді, вухах і ногах шерсть коротка, а на хвості довша.
Забарвлення
- червоне;
- чорно-підпале;
- кунжутне (сезам) — суміш чорного, червоного і білого кольору;
- чорне кунжутне — чорно-білий, але більше чорного;
- червоне кунжутне — червоно-чорний, але основний червоний;
- біле — визнає тільки «Шібахо», в стандартах «Ніппо» та Японського клубу собаківництва шібу-іну білого забарвлення не визнано.
Усі забарвлення повинні мати «Urajiro» — біла підпалина на вилицях, шиї, на грудях, на животі, на внутрішній стороні лап і на хвості. Підшерстя має кремовий або сірий колір. У шібу-іну всіх кольорів над очима можуть бути овальні білі плями.
Зріст / вага
- самки — 36,5±1,5 см / 7-9 кг;
- самці — 39,5±1,5 см / 10-13 кг.
Породні риси та характеристики шібу-іну
Темперамент
Енергійність, сміливість, доброзичливість, кмітливість та розум — основні риси характеру шіба-іну, завдяки яким вони стали найпопулярнішими собаками-компаньйонами в Японії.
Шіба-іну дуже своєрідна порода, вони чимось нагадують кішку, яка гуляє сама по собі. Допитливі по своїй природі, песики намагаються брати участь у всіх подіях, які відбуваються вдома. І в той же час, ці малі японські собаки, як істинні самураї, люблять усамітнюватись і довгий час можуть просто споглядати навколишній світ.
Ще однією із породних особливостей шібу-іна є є крик шіби — здатність видавати незвичайно високі звуки, коли собака емоційно збуджений. А завдяки своїй посмішці, ці песики стали героями мемів в інтернеті.
Сторожовий/захисний характер
Пильний і спритний, з гострим чуттям, він також чудовий сторожовий пес.
Відкритість до незнайомців
Шіба мають гідність та незалежний характер і до незнайомців доволі стримані, але погладити себе не дозволять.
Діти та інші тварини
До інших тварин, які проживають в будинку, шіба-іну ставляться досить лояльно, навіть до котів. Але гризуни та птахи для них на інстинктивному рівні це здобич. Можуть бути часом агресивними до інших собак своєї породи.
Загалом, шіба-іну досить активна порода і з задоволенням буде гратися з дітьми. Але потрібно зважати на її власницький інстинкт — шіба не любить, коли граються її іграшками або не дають ту, яка сподобалась. Щоб не траплялося випадків агресії відносно дітей, дітям потрібно пояснити, що не можна забирати іграшку в собаки. Гратися з песиком маленькі діти повинні тільки під наглядом дорослих.
Здоров’я та хвороби шібу-іну
Проблеми зі здоров’ям у собак
- дисплазія кульшового суглобу;
- вивих надколінка;
- глаукома, катаракта, атрофія сітківки, заворот повік (ентропія) – генетичні захворювання очей, тому рекомендується періодично перевіряти очі;
- дерматит та схильність до алергії — проявляється після 6 місяців.
Імовірна тривалість життя
Представники породи шіба-іну живуть у середньому 12–15 років.
Виховання та дресирування шіба-іну
Шіба-іну — самостійна та незалежна порода собак і завжди користуються найменшою можливістю утекти з дому. Для представників цієї породи дуже важлива рання соціалізація.
Уже з двох місяців шіба-іну потрібно привчати до нашийника та прогулянок на повідку. Це дуже волелюбна порода, і навіть, якщо вони навчені слухняності, спускати з повідка собаку можна тільки на загородженій території, в іншому випадку господар ризикує більше ніколи не побачити свого вихованця.
Шіба-іну досить специфічна порода. Вони розумні, врівноважені, але вперті, з характером і завжди мають свою точку зору. Примусити їх щось зробити дуже проблематично, тому песиків бажано з раннього віку виховувати під наглядом спеціаліста, який добре обізнаний з особливостями породи.
Тільки при належному терпінні та поважному ставленні до вихованця можна подолати їх впертість та хитрість. І якщо вийде завоювати авторитет і довіру шіби, то ви отримаєте прекрасного компаньйона, вірного охоронця та надійного друга.
Догляд і утримання шібу-іна
Перші кроки цуценяти в новому будинку
Перед тим, як цуценя шіби з’явиться у вашому домі потрібно приготувати для нього все саме необхідне: місце (щоб не було протягів, цуценя повинне почуватися в безпеці) і лежаночка або невеликий матрацик, миски для води та їжі, іграшки. Потрібно прибрати з підлоги електричні шнури — цуценя граючись може прокусити їх і загинути.
Перша ніч в незнайомому місці завжди найважча і для малюка, і для власника. Цуцик буде скиглити, почуваючи себе самотнім, а господар хвилюватиметься за нього. Часто, жаліючи, господар бере цуценя до себе в ліжко. Звичайно, малюк відразу заспокоюється, але робити цього не потрібно, бо відучити потім буде дуже важко.
Важливо навчитися брати цуценя на руки. У нього ще дуже слабкі м’язи та сухожилля, тому його треба брати одночасно під груди та задні лапки. Під животик або за передні лапи цуценятко підіймати не можна.
Маленьке собача спить дуже багато і може заснути там, де його зморив сон. В таких випадках цуценя обов’язково потрібно віднести на місце. Він згодом зрозуміє, що спати потрібно там, і сам буде моститись спати на своєму матрацику.
Підростаючи, малюк стає більш активним. Гризти, рвати, таскати, тягнути — це абсолютно природні для нього дії. Тому намагайтесь заховати все, що вам важливе і потрібне або що для собачки може бути небезпечним: взуття, перчатки, голки з нитками, ліки, шкільне приладдя та ін. Слідкуйте, щоб у цуценяти були різноманітні іграшки: м’ячик, паличка, сира морквина. Не давайте такі іграшки, від яких малюк може відгризти щось і похлинутися.
Як привчити цуценя до туалету
Звичайно, допитливе цуценя шібу-іна почне ознайомлюватись з навколишньою обстановкою, і звичайно, залишати за собою калюжки. Тварини взагалі дуже охайні, особливо хижаки, вони ніколи не загадять своє лігво. Тому обов’язково потрібно забезпечити маленького вихованця туалетом і привчити цуцика до нього.
Коли під час гри цуценя починає кружляти на одному місці, обнюхувати стурбовано підлогу, потрібно взяти його обережно за загривок, віднести в приготований туалет і залишити там одного. Якщо ви вчасно спіймаєте цей момент (після 10-15 хвилин гри, а також після кожного сну і годування), то цуцик дуже швидко звикне справляти свої потреби в туалеті.
Головне прослідкувати за цуценям протягом декількох днів для закріплення цієї звички, оскільки перший час воно ще може сходити в туалет і десь в іншому місці. Але тицяти носом в калюжку чи купку не потрібно, цуценя нічого не зрозуміє, бо дуже маленьке, а довіра до господаря може пропасти.
Покарання як до малюка, так і дорослого собаки можна використовувати тільки в тих випадках, коли ви безпосередньо застали їх при провині. Коли ж цуценя справляє потреби в туалеті, обов’язково похваліть його. Якщо ж калюжка з’явилася в іншому місці, потрібно витерти її ганчіркою, місце продезинфікувати, а ганчірку покласти рядом з туалетом.
Пізніше її потрібно поступово переміщати до вхідних дверей, щоб потім винести надвір, де будете вигулювати собачку. Бувають випадки, коли на вулиці цуценя бігає, гуляє, а приходить додому і залишає калюжку чи купку. За це можна і покарати, особливо якщо йому більше пів року. На вулиці не грайте з ним, поки він не справить потреби. Якщо все вийшло, похваліть собачку, дайте щось смачненьке, пограйтесь з ним.
Деякі господарі в другій половині дня або увечері майже або зовсім не годують своє цуценя, щоб вночі у нього не було покликів до справляння потреб, і цим дуже шкодять здоров’ю тварини.
Цуценя потрібно годувати ситно, смачно та регулярно. Для правильного розвитку потрібно годувати його вдосталь і в другій половині дня, і ввечері. Особливо важливе вечірнє годування, бо нічний спокій сприяє травленню.
Чи підходить вам ця порода
Милі та харизматичні шіби за своєю природою домінанти — завжди роблять те, що вважають за потрібне і майже неможливо примусити їх щось зробити проти волі.
Господар шіби повинен мати твердий характер, час і терпіння для постійної соціалізації та виховання собаки. Це активні, темпераментні, розумні песики, але часто вони просто не хочуть чути господаря і вдають, що не розуміють, що від них вимагають. Дуже важливо привчити вихованця беззастережно виконувати базові команди.
При регулярних прогулянках і розумових навантаженнях шіба можуть нормально почувати себе у квартирах. Але більше їм підійде проживання в приватному будинку, обов’язково з огородженою територією, бо однією з рис породи є схильність до втеч, особливо, коли починають нудьгувати.
Тоді ці собаки роблять підкопи, залазять на дерева та загорожі, вони дуже стрибучі, тому перескочити паркан для них не проблема. Разом з тим, шіба-іну не можна тримати на ланцюгу, вони не люблять нашийники.
Потреби у догляді
У догляді ж шіба-іну досить невибагливі. Їм потрібне регулярне вичісування, в період линьки потрібно це робити хоча б чотири рази на тиждень. Це дуже охайна порода, вони здатні самоочищуватись, вилизуючи себе, як коти. Тому, щоб не пошкодити природний захист, часто купати їх не рекомендовано.
Оскільки представники цієї породи генетично схильні до захворювання очей, потрібно ретельно стежити за їх чистотою та перевіряти зір.
Щоб безпроблемно чистити вуха та зрізати кігті своєму вихованцеві, привчайте його до цих процедур з самого раннього віку. Якщо ж ви упустили цей момент, і процедури викликають у песика негативні емоції та реакцію, то зверніться за допомогою до грумера або ветеринара.
Для здоров’я зубів та видалення зубного каменю можна дати погризти собаці спеціальні палички, які продаються у ветеринарних аптеках та спеціалізованих магазинах.
Харчування шібу-іна
Від того, наскільки повноцінним та збалансованим буде харчування вашого вихованця, залежить його здоров‘я, зовнішній вигляд, тривалість життя та активність.
При натуральному годуванні слід пам’ятати, що раціон собаки повинен на 70% складатися з білка, особливо важлива кількість білка для цуценят до року. Нежирні сорти м’яса (яловичина, баранина, птиця) потрібно давати у свіжому вигляді, варене м’ясо не містить поживних речовин.
Білок є також у рибі. Собакам можна давати тільки морську рибу і без кісточок. Але зауважте, що риба містить фосфор, надлишок якого може призвести до ниркової недостатності.
Раз на тиждень можна включати в меню шіби субпродукти, але не частіше, бо надлишок вітаміну А, який вони містять може зашкодити печінці.
Каші потрібно обирати з меншим вмістом вуглеводів, наприклад, гречка.
Кисломолочні продукти повинні бути нежирними (менше, ніж 5% жирності).
Можна включати до раціону овочі та фрукти.
Категорично заборонено годувати ваших улюбленців копченим, солоним, смаженим, жирним, виноградом, родзинками, солодощами та здобою, горіхами, авокадо.
Собакам на натуральному годуванні потрібно в раціон включати вітамінно-мінеральні комплекси. Але тільки після консультації з ветеринаром, він також може допомогти у складанні збалансованого раціону.
Якщо ж господарі вважають за краще годувати свого вихованця сухим кормом, то він повинен бути якісним та збалансованим. Вибирайте той, який відповідає вазі та віковій категорії вашої собаки. Вітаміни та мінерали входять до складу корму, тому окремо давати їх не потрібно.
При підборі як сухого корму, так і натурального віддайте перевагу гіпоалергенним продуктам, оскільки найпоширенішим захворюванням шібу-іну є алергія.
Дотримуйтеся режиму харчування собаки, щоб ваш улюбленець не був голодним, але і не переїдав. Зайва вага заважатиме шібу-іну бути активним та сприятиме розвитку небажаних захворювань.
Пошук правильного заводчика
Як вибрати цуценя шібу-іну
Вибір собаки — це як лотерея, навіть спеціалісту важко передбачити, що виросте з цуценяти. Якщо ви вирішили брати цуценя шібу-іну, то оптимальний вік для цього між 6 і 8 тижнями. Це — критичний період, коли відбувається соціалізація тварини в середовищі людей та інших тварин.
Вибирайте вихованця зі здорового посліду, постарайтеся побачити його батьків. Вони повинні бути здоровими та добре адаптованими (не лякливими та не агресивними). Підбирайте цуценя в того заводчика, де гарне харчування, добрі відносини та увага є правилом у догляді за тваринами.
Взагалі, рекомендують вибирати цуценя з помірним темпераментом, не брати найбільш агресивного та найбільш боязкого із посліду.
Скільки коштує шіба-іну
Ціна шіба-іну залежить від віку собаки, розплідника, породності та чемпіонських якостей батьків, наявності документів, що підтверджують родовід, класу, до якого належить цуценя:
- шоу — майбутні чемпіони з бездоганним екстер’єром та родоводом;
- брід — відповідають всім ознакам породи;
- пет — домашні улюбленці з деякими відхиленнями від стандарту.
750$ – 1500$